Про новий "новий" уряд та ще "новіший" парламент і перспективи України...Частина перша. Дисфункція реальності.

Ігор Харченко, директор Центру розвитку суспільства.

1.Система.

Перші обрання- призначення та витік інформації про "принципові" позиції щодо конкретних міністерських крісел представників окремих політичних сил підтвердили, що пострадянська система черговий раз успішно адаптувалася до нових постмайданних реалій.

Система легко "проковтнула" невелику порцію громадянських активістів/комбатів/журналістів і починає їх швиденько "пережовувати".

Суспільний контроль за діями влади, як системне явище, практично відсутній.

Корупційні схеми відновлені. Змінилися частково адресати нагорі корупційної піраміди.

Система відновлює свою боєздатність закамуфлювавши себе гарними але нереалістичними наборами "стратегічних ініціатив/реформ/ законопроектів/заяв" , які озвучують т.з. "нові обличчя" в парламенті чи уряді для українського суспільства, яке має тишком це слухати "бо ж війна", і президент з прем'єр-міністром для зовнішньої аудиторії, яка має дати гроші для підтримки падаючої нереформованої економіки.

2. Олігархи.

"Павучі королеви" вибрали жертву зі свого кола, яку мають "з'їсти" найближчим часом. Леонідович опирається як може. Паралельно усі разом вони й далі "доять" бюджет обезкровлюючи й так слабку державу.

3. Партії.

Партій немає. Є бізнес- та піар-проекти.

Ідеологічні платформи відсутні, то ж об'єднання відбуваються на основі персональних та групових інтересів. В тому числі й персональних та групових інтересів активістів/комбатів/журналістів/експертів.

4. "Заграніца"

Росія:

- наступає,
- вводить війська,
- активізує і вербує агентів впливу в Україні і світі.
- "сприяє" формуванню української нації (мии ж за це "сприяння" платимо кров'ю).

ЄС:

Боїться Росії/війни/незрозумілих українців/зими без газу/...

США та Китай:

Грають свою гру.

5. Суспільство.

Очікує:
- миру;
- війни;
- нового президента, з яким почне жити по-новому;
- нового парламенту, в якому не буде бандитів;
- нового уряду, який не буде красти;
- українського "...Вашинґтона з новим і праведним законом", як варіант Ататюрка/Лі Куань Ю/де Голля, одним словом воїна/кшатрія, який прийде і "порядок наведе" - створить Новий Лад у цій країні;
- Нового Року....

6. Люстрація.

Профанація.

7. Громадянські активісти/журналісти/експерти (які не потрапили (чи яких не взяли?) в парламент/адміністрацію/уряд)

Рекомендують піти у відставку президенту/прем'єру/міністру, якими ще донедавна захоплювалися, бо ж "говорить англійською', "на своєму місці", "перший .... за якого не соромно перед іноземцями" і т.д. Від любові до ненависті, як кажуть, один крок. Забувають, що владу любити суворо заборонено!

Створюють чергову ініціативу, де збирають фахівців, які готові "змінити країну"/ "провести болючі реформи"/"створити професійний уряд", пишуть візії, і все чекають, коли ж якась політична сила найме їх на роботу і візьме на себе політичну відповідальність за те, що вони пропонують зробити з країною чи для країни.

Пропонують, пропонують і пропонують.... зміни/реформи/законопроекти/....

Деякі - матюкаються.... інколи - нецензурно....

8. Підприємці (в першу чергу - середній бізнес)

Стогнуть, плачуть, та грошей на формування системних громадських організацій, (які спроможні будуть контролювати владу) і ідеологічних партій (які можуть змінити країну) не дають.

Для заспокоєння совісті дають гроші на бронежилети/ліки/операції/інвалідні візки/тепловізори/навіть на снайперські гвинтівки....

Сподіваються на :
-"нові обличчя",
- "іноземців в уряді",
- інстинкт самозбереження олігархів/політиків/прокурорів....,
- США/ЄС...
і, можливо, Бога....

9. Громадяни України - республіканці (для яких Республіка - це спільна справа, а Україна - це спільне добро усіх її Громадян)

Творять новий світогляд.

Створюють дієві організації.

Воюють де можуть.

Готуються до чергових позачергових виборів президента і парламенту.

Важко, але об'єднуються, бо ж розуміють, що тільки разом зможуть змінити себе, Україну і світ.

Вивчають матчастину, тактику і стратегію.... згідно реалій часу.

Не сподіваються ні на кого, крім себе, бо знають, що наша сила - в нас самих! І що з нами Бог!

(Далі буде....)