Коментар Ігоря Харченка для Бі-Бі-Сі. "Харченко: Ющенко зазнав нищівної поразки"

19 січня 2010р. Бі-Бі-Сі Україна.

5 місце, менше 6% - стільки дістав президент, який ще 2004 року мав безпрецедентний рейтинґ довіри українців. Сам Віктор Ющенко неодноразово заявляв, що вірить в те, що прихильників його політики захисту національних інтересів, історичної пам’яті і духовних цінностей в Україні більшість. І що прихід до влади Віктора Януковича чи Юлії Тимошенко стане загрозою цим цінностям. Про це наш кореспондент розмовляв з директором Центру розвитку суспільства Ігорем Харченком і перш за все запитав про те, чи варто ототожнювати низьку підтримку Віктора Ющенка із байдужістю більшості електорату до гасел, які виголошував президент.

І. Харченко: Я думаю, що причина його результату не в самій виборчій кампанії, а в тих 5 роках його діяльності, які передували цьому. На мою думку, потрібно розділяти політику, яку намагався проводити Ющенко, його виборчу кампанію і його безпосередню діяльність на посту Президента України. Тому що гасла євроінтеграції, вступу до НАТО, повернення історичної пам’яті українському народу будуть актуальні для будь-якого президента, який прийде. Рано чи пізно кожен з них буде стояти перед цими викликами і буде давати належну відповідь на ці виклики. Я гадаю, що з Ющенком є така проблема, що його слова і його справи мали доволі таку велику відстань протягом цих 5 років. Не було системності в реалізації тих гасел, які він виголошував у 2004 році і навіть у 2009 році.

Бі-Бі-Сі: А чи готові виборці до сприйняття оцих гасел, особливо таких суперечливих і чутливих, як питання Голодомору? Чи саме це були ті гасла, які ефективно впливали на виборців? Чи це зараз непокоїть електорат більше?

І. Харченко: Питання Голодомору, його визнання й усвідомлювання українцями як нашої великої трагедії було, є та буде незалежно від регіону (чи то схід, чи то захід, північ, південь – це не важливо). У людей, які пережили цю трагедію, це відклалося на генетичному рівні. Українці усвідомлюють цю трагедію. Але сьогодні люди хочуть почути не тільки про минуле, вони хочуть побачити майбутнє. От як раз відповіді щодо майбутнього не було. Тому що навіть вступ до ЄС чи до НАТО це не є мета, це лише засіб досягнення певної мети. А ця мета не була визначена, і люди не розуміли, для чого вступати до НАТО, як тільки заради того, щоб вступити? Для чого вступати до ЄС, чи досягнемо ми якоїсь мети, чи знову ж таки просто заради того, щоб вступити? Тобто, як раз у цьому була ключова помилка. Але ці гасла актуальні будуть і далі.

Бі-Бі-Сі: Ще один елемент, який, як стверджують багато оглядачів, став контрпродуктивним у виборчій кампанії Ющенка, – це тотальна критика на адресу Юлії Тимошенко. Чи не здається вам, що цей аргумент зіграв проти Віктора Ющенка і, можливо, відштовхнув тих виборців, які вагалися, за кого голосувати, із так званого демократичного табору?

І. Харченко: Я гадаю, що критика виборчої кампанії повинна була бути присутньою, але вона має бути конструктивною. Вона не може бути голослівною, не може опускатися до якихось особистісних моментів і, тим паче, вульгаризуватися. Як раз звернення на особистість, а не на політику прем’єра, і вульгаризація самої цієї критики були тими відштовхуючими елементами, які понизили рівень довіри до президента. Просто люди не хочуть голосувати за скандалістів. А це вже переходило до рівня скандалу. І коли Юлія Тимошенко зі своєї сторони зайняла позицію не відповідати на цю критику, вона її просто ігнорувала, те ще більше відтіняло, що це було некрасиво.

Бі-Бі-Сі: Давайте тепер поглянемо у майбутнє і повернемося до тієї тези, яка вже пролунала від вас: про те, що будь-який президент рано чи пізно буде змушений повертатися до таких глобальних тем для України, як питання відновлення історичної справедливості, вивчення власної історії та її розуміння, визначення з майбутнім рухом у бік Заходу чи у бік Сходу, чи навпаки поєднуючи ці вектори. Що, на вашу думку, у цих напрямках будуть робити Юлія Тимошенко чи Віктор Янукович як потенційно майбутні президенти?

І. Харченко: Що стосується відродження історичної пам’яті – це питання Віктор Янукович (у разі якщо він стане президентом) віддасть, як свого часу це робив Кучма, так званим націонал-демократам. І вони будуть щось в тому напрямку робити. У нас є «професіонали» цієї справи, які вже роками щось в цьому напрямку роблять. Тому сподіватися на якісь-таки системні зрушення тут не варто. У останніх повідомленнях, які йдуть, робиться акцент на економічному розвитку країни, в чому зацікавлений великий бізнес, який присутній у Партії регіонів. Тому, коли переходити до наступних кроків, то в Януковича як раз буде стимул зі сторони бізнесу, який його і висунув на цю посаду, лобіювати євроінтеграційні процеси. Щодо Юлії Тимошенко, можна сподіватися на більший акцент у гуманітарній сфері. Тут я переконаний, що буде набагато більше зрушень і в культурному розвитку, і в розвитку, як я сподіваюсь, науки, освіти. Вона більше хоче себе ідентифікувати з модерними технологіями, з тим, що сьогодні, принаймні, декларується на рівні Європейського Союзу.

Бі-Бі-Сі: Тепер російський вектор. Принаймні, не мають справдитися ті побоювання і навіть звинувачення з боку того ж таки Віктора Ющенка, що і Віктор Янукович, і Юлія Тимошенко – це ті політики, які прагнуть стрибати в обійми Росії. Тобто, очевидно, що спиною до Росії вони не ставатимуть, але і в обійми не стрибатимуть.

І. Харченко: Я не можу з цим погодитись за однією простою причиною: вони дуже прагматичні люди, і вони не хочуть (і не будуть) ділитися владою з Росією. Відчувши себе керівником держави та іти в васали – це неправильно. Посада ця суттєво впливає і виховує національну чи націоналістичну свідомість у президентів – це вже доведено нашою історією, і думаю, що далі так буде.