Безглуздо думати, що хтось інший буде робити вас щасливим чи нещасним.

Будда

Все більше авторів публікацій в інтернеті та суспільно-політичних виданнях пишуть про можливість і навіть неминучість розвитку подій в Україні за революційним сценарієм. Важко з ними не погодитись.

Єгиптянин у Харкові: і один у полі - воїн

Для такого розвитку подій є цілий ряд передумов:

1. Економічна ситуація в Україні погіршується, що тягне за собою підвищення соціальної напруги в суспільстві.
2. Влада не має іншого рецепту "реформи", ніж отримання кредитів від МВФ та інших фінансових установ світу, підвищення комунальних платежів, цін на газ, пресинг малого і середнього бізнесу та преференції для великого бізнесу.
3. Підвищення рівня відчуття соціальної несправедливості.
4. Наявність у суспільстві великої кількості активних громадян, які мають значний досвід громадської діяльності.
5. Досвід Майдану, який ніким не забутий.
6. Широкий доступ населення України до інтернету, мобільних та стаціонарних телефонних мереж.
7. Великі організаційні та мобілізаційні можливості громадських організацій.
8. Недовіра і неповага до влади загалом та до правоохоронних органів зокрема, яка вже викликала спалахи ненависті і насильства.
9. "Лінія фронту" між "ми" (народ) і "вони" (влада).

10. Позитивний приклад повалення диктаторських режимів, хвиля яких розпочалася в Тунісі і невідомо де закінчиться.

11. Несприйняття діючої української влади на Заході (ЄС, США та ін.. демократичні країни) та неповага до неї з боку "стратегічного" східного "партнера" - Росії.

12. Вибори (в 2012 році) президентів США, Франції та Росії, парламентські вибори в Україні та в ряді інших країн, що суттєво загострить міжнародну політику.

Що ми вже маємо сьогодні?  

1. Заяви лідерів ЄС про необхідність вжиття санкцій до "порушників конвенції" - урядів України та Білорусії, які йдуть на згортання демократичних процесів в своїх країнах.
2. Готовність швейцарських та інших банків блокувати рахунки керівників держав, проти яких виступив народ.
3. Заяви конгресменів США про політичні репресії в Україні.
4. Агресивні дії влади щодо своїх громадян (свавілля міліції, податкової, прокуратури і т.д.).
5. Падіння рейтингів України та втрата нею регіонального лідерства.
6. Народні побиття "даїшників", "бунти" шахтарських дружин, падіння рейтингів правлячих партій (у першу чергу – Партії регіонів), продовольчий дефіцит при високих цінах на ряд продуктів першої необхідності, вищих навіть у порівнянні з такими розвинутими країнами як Німеччина чи Італія.
7. Висока протестна готовність суспільства, яке лише очікує приводу та Проводу (якісно нових лідерів).

Фактично, в Україні склалася передреволюційна ситуація

Усвідомлення того, що справжні реформи можливі лише за наявності проекту країни та політичної волі влади його реалізувати, є вже не лише в еліти (справжньої), а й у широких масах суспільства.

Об’єднавчі процеси в партійному середовищі, зміна риторики політичних лідерів свідчать про те, що вони хочуть бути готовими якщо не очолити, то долучитися до революційного процесу. Разом з тим, виглядає, що вони не можуть нічого запропонувати суспільству, крім боротьби проти "злочинної влади".

Вже у квітні – травні може скластися ситуація, коли подальші події можуть піти принаймні п‘ятьма шляхами:

1.Некерований, дуже кепський  

Вибух масових протестів може статися за найменшого приводу і набути жорстоких форм. Озлобленість народу вихлюпнеться на вулиці і призведе до масових погромів магазинів, автомобілів, владних будинків (наприклад райвідділів міліції) і особистих помешкань – "хатинок" заможних людей. Немотивована міліція та приватні служби охорони не зможуть протистояти розлюченому і некерованому натовпу. Хаос може тривати від кількох днів до кількох тижнів, а то й місяців. І хай нікого не заспокоюють мантри про миролюбність українців – це міф. Лише після того, як спаде рівень агресивності людей, можна буде сформувати тимчасовий уряд, який намагатиметься відновити правопорядок в державі. Йому це вдасться лише за умови, що до карної відповідальності будуть притягнуті найбільш одіозні фігури режиму, а майно їхнє буде конфісковане, рахунки (закордонні і українські) будуть заарештовані, а кошти з них будуть вилучені на користь бюджету України.

Якщо ж це не буде зроблено, буде друга хвиля, і т.д. (досвід Французької революції), аж поки в країні не утвердиться диктаторська влада не відомого сьогодні широкому загалу лідера.

Він зможе опертися на армію, представників малого та середнього бізнесу, активістів громадського сектору, представників спецслужб.

Буде проведена Конституційна реформа, і лише після цього відбудуться нові вибори усіх гілок влади. В країні буде функціонувати жорстка президентська вертикаль (посада прем’єр-міністра буде ліквідована).

2.Умовно керований, теж кепський

Вже найближчим часом буде сформоване ядро (або кілька) громадського руху, який зможе виступити своєрідною точкою кристалізації системного спротиву і який стане по суті фактичною владою. Він зможе акумулювати агресивну енергію натовпу і перетворити її в позитивну силу системних змін у країні.

Для цього будуть використані усі сучасні засоби комунікацій, нові форми акцій, і т.д.

Важливою ознакою цього руху буде наявність власного проекту країни, базованого на модерному світогляді, який даватиме перспективу розвитку України загалом і кожного громадянина зокрема.

Задавши вектор розвитку країни, такий громадський рух запропонує суспільству програму її розвитку та методи і засоби реалізації.

Наявність такого громадського руху зведе до мінімуму руйнівний фактор революційних виступів. Це дасть змогу відносно мирно і безболісно здійснити передачу влади і уникнути жертв.

Потім буде проведена Конституційна реформа, відбудуться нові вибори усіх гілок влади.

Тимчасова адміністрація, сформована представниками повсталих, передасть владні повноваження новообраному Президенту України.

Багатомільярдних збитків, багаточисельних жертв, періоду анархії і диктатури вдасться уникнути.

3.Компромісний

Згаданий вище громадський рух, який пропагує нову світоглядну концепцію розвитку країни, швидко набуває достатнього впливу у суспільстві і стає фактично опозицією до існуючої влади (та й до існуючої опозиції зрештою також). Він висуває альтернативні рішення тих проблем, які стоять перед суспільством і державою. Влада враховує думку громадської опозиції при прийнятті своїх рішень. Досягається порозуміння, що до нових виборів потрібно уникнути внутрішньо суспільного конфлікту. День Гніву не настає і на виборах (дострокових, або чергових, але на підставі нового Закону про вибори, прийнятого Конституційними Зборами) до влади приходять представники нових політичних сил, які йдуть туди не заради особистого збагачення, а заради реалізації власних політичних програм.

4.Майже ідеальний, або консенсусний

Поява і діяльність вже згадуваного громадського руху та вплив внутрішньоукраїнських та зовнішніх факторів призводять до того, що представники нинішньої влади усвідомлюють власну неспроможність розробити і реалізувати проект країни третього тисячоліття. Найбільш одіозні її представники йдуть у відставку (добровільно-примусово), а найбільш здібні і порядні долучаються до нового цивілізаційного процесу розвитку країни, нації і держави. Оголошуються нові дострокові вибори "всіх і вся". В них не беруть участь вже згадані одіозні особистості з табору діючої влади і, що було би просто ідеально, представники існуючої опозиції. Вибори відбуваються згідно з новим Законом, прийнятим Конституційними Зборами. Готується нова Конституція. Україна стає (вже за два-три роки) регіональним лідером, формуються нові суспільні інституції, зростає економічна могутність країни, розбудовується армія, реформується наукова сфера, невід’ємною складовою якої стає освіта нової якості. Українці повертаються з заробітків на свою Батьківщину і знаходять достойне застосування своїм знанням і вмінням.

5.Фантастичний

Лідери країни досягнуть стану "дзен", на них зійде прозріння, вони усвідомлять усю згубність своїх дій і добровільно:

а) зречуться влади;

б) створять умови для приходу керівництва компетентних патріотів.

Звісно, що можливі комбінації цих варіантів, але тим, хто здійснюватиме зміни в країні, потрібно пам’ятати, що передумовою цих змін є підготовлені і активні люди – громадяни своєї країни. Саме вони змінюють системи, здійснюють революції за допомогою тих чи інших засобів. А технології (Інтернет, телефонія, соціальні мережі, тощо) – це лише засоби і нічого більше.

Камо грядеши, Україно?