Коментар Ігоря Харченка для Бі-Бі-Сі. «Україна «Про шахтарів як заручників збиткової політики»

Бі-Бі-Сі, Київ, 26 серпня 2009р

Родини шахтарів

Коли 25 серпня у Макіївці поховали вісьмох шахтарів копальні імені Кірова, які загинули від вибуху під землею, - Державний комітет з промислової безпеки назвав попередню причину аварії.

Не зважаючи на те, що за рівнем смертності шахтарів на тону видобутого вугілля Україна випередила навіть Китай та Росію, а українська вугільна галузь з кожним роком отримує все більше державних дотацій, український уряд розвиватиме цю галузь – заявила прем’єр-міністр на нараді із керівниками державних копалень. Водночас оглядачі кажуть, що гроші варто витрачати на галузі, які самі розвиваються, а також на вирішення соціальних проблем вугільних регіонів після закриття збиткових і небезпечних шахт.

“Шахтарі гідні того, аби на них день і ніч молитися. Якби весь світ трудився так, як працюють шахтарі Донбасу і України, жодної кризи б не було. Так сказав патріарх святійший всієї Русі Кирил, перебуваючи у нас в Горлівці”, - подібні висловлювання директорів державних шахт були лейтмотивом наради прем’єра із керівниками вугільної галузі. Вуглярі просили в уряду більше грошей, підтримку у стосунках із банками і захисту від енергетиків та податківців. Прем’єр Тимошенко запевняла керівників галузі у тому, що її розвиток має стати основою енергетичної незалежності України:

“Єдиний власний енергоносій, яким Україна забезпечена на століття вперед - розвідані вугільні запаси держави складають 57 мільярдів тонн вугілля. І це один із найкращих показників у світі. І на базі скорочення енергетичної залежності ми будемо з вами іти вперед і робити вугільну галузь основою”.

Водночас, за оцінками Світового банку, три чверті українських шахт можна віднести до категорії найбільшого ризику. 4 із 5 шахт видобувають вугілля на горизонтах глибиною у понад 1000 метрів, які у світі взагалі не розробляються. Не дивно, що після аварії на шахті імені Засядька наприкінці 2007 року Україна вийшла на перше місце у світі за смертністю шахтарів на кожен мільйон тон видобутого вугілля, випередивши Китай та Росію.

Крім того, навіть і сама прем’єр визнає, що вугільна галузь в Україні є збитковою і потребує величезних державних дотацій. А через економічну кризу попит на продукцію українських вуглярів різко впав. Приватні металургійні заводи могли дозволити собі розкіш відмовитися від українського вугілля, переорієнтувавшись на дешевше імпортне, - так, імпорт російського вугілля від початку року зріс на понад третину. Другого найбільшого покупця українського вугілля – підприємства теплоенергетики – уряд змусив купувати українське. Так виникли мільярдні борги енергетиків перед шахтарями на додачу до тих, що їх мають шахтарі перед енергетиками. Але воно того було варте – вважає прем’єр:

“Пропозиція була така: а чому би, не скористатися кризою і не закрити на ключ всі шахти, які є “зайві і напівзайві”? Чому не зменшити видобуток вугілля, тому що не споживаємо ми сьогодні вугілля, скільки видобуваємо – ні коксівного, ні енергетичного. А під час кризи взагалі була трагедія, тому що ми з вами маємо на базі доброї ефективної роботи вугільної галузі загалом добробут більше, ніж й мільйона громадян. Це колосальний масив людей, які з надією дивилися на нас. Соціальна сфера 120 міст і селищ перебуває у повній залежності від вугільної галузі. І оплата праці безпосередньо 260 тисяч працівників. От вибір, перед яким ми стояли”.

Рік за роком вугільна галузь отримує багатомільярдні бюджетні дотації. Цього року на підтримку цієї галузі виділено майже у 5 разів більше, аніж державна підтримка сільського господарства, єдиної галузі української економіки, яка зберегла зростання під час кризи. Як твердить міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець, 14% із цієї суми отримують державні шахти Донецького регіону, які “видають на гора” лише 4% всього вугілля, що видобувається в Україні. У чому сенс таких витрат – міністр пояснює так:

“Там на даний момент працює 10% всіх робітників галузі - а це майже 20 тисяч шахтарів, які разом із родинами проживають у 15 гірничих поселеннях. Мінвуглепром мусить підтримувати ці шахти, зберігаючи і економічну, і соціальну стабільність у вугільних регіонах”.

Утім, самі вугільники вважають, що їхня галузь може бути вигідна державі – якщо знайти кошти на переобладнання теплових станцій, вони могли б працювати не на дорогому імпортному газі, а на дешевому українському вугіллі – переконаний керівник холдингу Ровенькиантрацит Юрій Зюков:

“Сьогодні ціна тисячі кубометрів газу для електростанції складає близько 200 доларів, а ціна тони антрациту – 70 доларів. А далі – проста математика – 1.6 тони антрациту заміняє тисячу кубометрів газу, тобто паливо коштуватиме державі удвічі дешевше”.

“Дешевше для держави коштуватиме закриття нерентабельних шахт, продаж рентабельних, і переорієнтування тих коштів, що нині щорічно витрачаються на підтримку вугільної галузі, на інші, здатні приносити прибуток”, – каже керівник Центру розвитку суспільства Ігор Харченко:

“Ми до останнього часу дуже часто чули про те, що Донбас є бюджетоформуючою галуззю і що якраз він годує решту країни. Це неправильно, бо, ясна річ, ніхто не рахував ті дотації, які йшли у вугільну промисловість. Бо якщо би Контрольно-ревізійне управління чи Рахункова палата чи якийсь інший незалежна інституція взяли й порахували ефективність використання цих дотацій і якби такі ж співмірні кошти були інвестовані за ці роки наприклад у сільське господарство чи туризм, або в авіаційну чи космічну галузь, чи у військово-промисловий комплекс, то віддача від цих галузей була би в рази більша. І це був би реальний прибуток, реальні податкові надходження, за рахунок яких можна було би вирішити всі проблеми цього мільйона українських громадян, про яких говорить прем’єр”.

Поки ж що, за словами експерта, вугільна галузь із її мільярдними дотаціями залишається “чорною діркою” українського бюджету, а шахтарі – заручниками кількох політичних сил, які використовують проблеми гірничих регіонів для боротьби із своїми опонентами, особливо під час виборів, які в Україні відбуваються досить часто.